Холангіт – причини, симптоми, лікування
Холангіт – це хронічне або гостре запалення жовчовивідних протоків. Самостійно дане захворювання розвиватися не може, найчастіше воно є наслідком панкреатиту, холециститу, жовчнокам’яної хвороби або гастродуоденітом. Холангітом жінки хворіють частіше, ніж чоловіки. Холангіт виникає при попаданні інфекції в жовчні протоки. Порушення прохідності жовчних проток виникає найчастіше в слідстві: глистової інвазії, пухлини або кісти загального жовчного міхура, жовчнокам’яної хвороби, стенозу фатерова сосочка, рубцевих стриктур, постхолецистектомічного синдрому.
Патогенні та умовно патогенні організми, що викликають запальний процес в протоках жовчовивідних шляхів можуть потрапити туди як з кишечника. Так і через кров і лімфу. При шистосомозе, опісторхозу, ехінококкозі, лямбліозі, стронгипоидозе, фасциолезе та деяких інших інвазіях, можуть розвиватися паразитарні холангіти. Асептичних холангіт може бути наслідком: ятрогенних чинників при маніпуляціях в області жовчного міхура і проток, на тлі ферментного подразнення при панкреатобилиарном рефлюксі, аутоімунному склерозірующем холангіті в поєднанні з такими захворюваннями як хвороба Крона, васкуліт, виразковий коліт, ревматоїдний артрит та інші.
Холангіт – симптоми
Початок гострого холангіту виникає як правило раптово і симптоми включають в себе підвищену температуру тіла, біль у правому підребер’ї і жовтяницю (тріада Шарко). Температура тіла може підвищуватися ло 40 градусів і супроводжуватися ознобом і вираженою пітливістю. Больовий симптом дуже інтенсивний і нагадують жовчну кольку. Біль може віддавати в шию, праве плече і під лопатку. Інтоксикація проявляється головним болем, погіршенням апетиту, слабкістю, діареєю, нудотою і блювотою. Останній найчастіше виявляється жовтяниця, яка супроводжується свербінням. У важких випадках при вищеописаних симптомів може виникнути порушення свідомості, шок.
Стертий характер носять симптоми при хронічному холангіті, але вони також прогресують, як при гострому перебігу. Часто виникає відчуття розпирання в епігастральній області і тупі болі в правому підребер’ї, які мають слабку інтенсивність. Значно пізніше розвивається жовтяниця, яка свідчить про тривалості протікання процесу.
Холангіт – діагностика
Для діагностики холангіту застосовують такі методи: загальний і біохімічний аналіз крові, фракційне дуоденальне зондування, дослідження калу на яйця гельмінтів та найпростіших, КТ, УЗД черевної порожнини і печінки, ультрасонографія жовчних шляхів, крізьшкірна чрезпеченочная холангіографія, магнітно-резонансна панкреато-холангіографія.
Завдяки діагностичним методам визначають характер захворювання: гострий або хронічний. Гострий холангіт може бути некротичним, гнійним, дифтеритическим і катаральним. Хронічний холангіт може бути латентним (прихованим), септичним, абсцедирующим і рецидивуючим. Склеротичний аутоімунний холангіт – це окрема особлива форма хронічного холангіту.
Холангіт – лікування
При вищеописаних симптомів слід негайно звернутися до лікаря. Основна тактика лікування при гострому холангіті полягає в декомпресії жовчних шляхів, купіруванні запального процесу, усунення ускладнень та дезінтоксикаційної терапії. Для цього застосовують протизапальні, антибактеріальні, спазмолітичні, протипаразитні засоби та гепатопротектори. У важких випадках з ускладненнями показано оперативне втручання для декомпресії жовчних проток. В період ремісії, після купірування загострення застосовують фізіотерапевтичні методи лікування. В клінічній практиці при легких неускладнених гострих холангітах, а так само хронічних холангітах добре зарекомендувала себе оздоровча програма «Холецистит і холангіт» від компанії Арт Лайф.
Холангіт – ускладнення
Холангіт може ускладнюватися такими тяжкими захворюваннями, як: сепсис, цироз печінки, печінкова недостатність, виникненням абсцесів та іншими захворюваннями.
Холангіт – профілактика
Своєчасне лікування глистових інвазій, травного тракту і спостереження у гастроентеролога – це і є профілактика виникнення холангіту.